Коли я йшла стежиною земною, У темряві не бачила зірок, Нікого поруч не було зі мною, І власних я лякалася думок. Я йшла самотня і не помічала, Як небо, прихилившись до землі, Дивилося і мовчки співчувало Безрадісній, покинутій мені. І мріяла я про безхмарне небо, Про сонце і про пісню солов'я. Не знала я, що всі мої потреби Завжди знав Той, Кого не знала я. Коли ж я впала на шляху земному, Сама піднятиь більше не змогла, А ще далеко йти було додому, В якому я ніколи не була. Не знала я, що є у світі щастя І непритворний спокій для душі, Що десь палає вірою багаття, Коло якого стомлені усі. Мабуть, то був останній заклик неба, Той голос, що до мене промовляв: "Тепер тобі журитися не треба, Що на хресті про тебе Я згадав."En Jesús mi esperanza reposa Głoście radośnie Доченька Herr du bist mir teurer Raqymy mol Ákem Vienen, vienen, ellos son yạ ạbny ạnạ knt bʿyd ạ̹ḥnạ jnwd Rád poddávam sa Božej vôli, tak ako ona sa deje
Song not available - connect to internet to try again?