Коли я йшла стежиною земною, У темряві не бачила зірок, Нікого поруч не було зі мною, І власних я лякалася думок. Я йшла самотня і не помічала, Як небо, прихилившись до землі, Дивилося і мовчки співчувало Безрадісній, покинутій мені. І мріяла я про безхмарне небо, Про сонце і про пісню солов'я. Не знала я, що всі мої потреби Завжди знав Той, Кого не знала я. Коли ж я впала на шляху земному, Сама піднятиь більше не змогла, А ще далеко йти було додому, В якому я ніколи не була. Не знала я, що є у світі щастя І непритворний спокій для душі, Що десь палає вірою багаття, Коло якого стомлені усі. Мабуть, то був останній заклик неба, Той голос, що до мене промовляв: "Тепер тобі журитися не треба, Що на хресті про тебе Я згадав."بىز ئۈچۈن ئۆلگەن ئەيسا Кайболдум, Ким Арар Бени? جۉرۅگۉم تۇرسۇن نۇر چايىپ لا يمكن لا يمكن tʿạl dlwqty ḥạlạaⁿ في حزن شديد Она прекрасней лебедей Boldogok az irgalmasok Sláva Jemu buď! L'ultima pioggia
Song not available - connect to internet to try again?