Маленьким дитятком до Бога вела.
Чому ж, моя мамо, для тебе так рано
Настала осіння пора?!
Збіліла твоя голова!
Тебе я кохаю, без тебе не знаю
Як жить на землі буду я!
Підкосить, як серпом траву...
Не чуєш ти болю, хоч руки в мозолях
І стримують очі сльозу...