Коли я йшла стежиною земною, У темряві не бачила зірок, Нікого поруч не було зі мною, І власних я лякалася думок. Я йшла самотня і не помічала, Як небо, прихилившись до землі, Дивилося і мовчки співчувало Безрадісній, покинутій мені. І мріяла я про безхмарне небо, Про сонце і про пісню солов'я. Не знала я, що всі мої потреби Завжди знав Той, Кого не знала я. Коли ж я впала на шляху земному, Сама піднятиь більше не змогла, А ще далеко йти було додому, В якому я ніколи не була. Не знала я, що є у світі щастя І непритворний спокій для душі, Що десь палає вірою багаття, Коло якого стомлені усі. Мабуть, то був останній заклик неба, Той голос, що до мене промовляв: "Тепер тобі журитися не треба, Що на хресті про тебе Я згадав."โอ้ข้ารักพระเยซู mbạrk sẖʿby̱ mṣr - mwsyqy Ты Чудесный Бог dǎo gào bù shì píng cháng shì مالناش غيرك Am nevoie de Tine Ey Xudo, Mening Yuragim Раббим тахтига яқинлашиб تحت الصليب 경배와 사랑 드리네
Song not available - connect to internet to try again?