Коли я йшла стежиною земною, У темряві не бачила зірок, Нікого поруч не було зі мною, І власних я лякалася думок. Я йшла самотня і не помічала, Як небо, прихилившись до землі, Дивилося і мовчки співчувало Безрадісній, покинутій мені. І мріяла я про безхмарне небо, Про сонце і про пісню солов'я. Не знала я, що всі мої потреби Завжди знав Той, Кого не знала я. Коли ж я впала на шляху земному, Сама піднятиь більше не змогла, А ще далеко йти було додому, В якому я ніколи не була. Не знала я, що є у світі щастя І непритворний спокій для душі, Що десь палає вірою багаття, Коло якого стомлені усі. Мабуть, то був останній заклик неба, Той голос, що до мене промовляв: "Тепер тобі журитися не треба, Що на хресті про тебе Я згадав."Издавна женская доля Heaven is in my Heart Ще бъда кат'Христа Apoštolská ạ̹lhy yswʿ جارالدىڭ سۉيۉكتۉۉ بولۇۇعا سۉيۉۉ بەرۉۉگۅ Подшох Раббим, Карарлъйъм Тюм Варлъъмла يا سيدي الإله عُمرك يا يسوع
Song not available - connect to internet to try again?