Розбійник

Я хотів би на місці розбійника бути розп'ятим,
Що висів на хресті праворуч від Ісуса Христа.
І в хвилини тяжкі, перед тим, як у муках вмирати,
Я б знайомі до болю слова прокричав:

  О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний,
  Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб.
  Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину,
  А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав.

Ти ходив по землі, яку руки Твої сотворили,
Вчив людей доброті, ну а я у цей час согрішав.
А тепер нас обох одинаково нагородили,
Тільки я заслужив, ну а Ти, чому Ти постраждав?

Я дивлюсь на Христа, з-під вінця кров струмочком стікає,
Я би витер її, але руки прибиті мої,
І до серця мого холод смерті страшний підступає,
Ну а я ще борги, я борги не вернув ще свої.

  Як би можна життя було своє спочатку почати,
  Я б вже більш не грішив, я б у ніг Ісуса сидів,
  Та вже пізно мені час заслужену кару прийняти,
  І вже скоро солдати коліна зламають мені.

Але що це я чую Христос щось мені промовляє,
Його погляд ласкавий враз душу пронизив мою.
І до серця мого такі дивні слова долітають:
Кажу нині тобі ти ще будеш зі мною в раю.

  Я не вірю словам, але очі Христа такі милі,
  Ті слова мов бальзам, мов остання надія моя.
  Вони в тіло моє раптом влили бадьорість і силу
  Я щасливий тепер, і спокійно вмиратиму я.